Красивое

Макс Мошковський

Я багато часу проводжу на свіжому повітрі. Майже половину з нього - в бліндажі. У мене є ліхтарик, але я не користуюся ним: щоб бачити, я заплющую очі. Тоді спогади яскравими спалахами ведуть мене в ті дні, де я був щасливий, хоча і не знав про це. В ті дні, коли ми з Ольгою Олегівною працювали літературними редакторами у видавництві. Спочатку вона здавалася мені суворою вчителькою, але виявилася дуже доброю і наївною, хоча була майже вдвічі старша за мене. З часом це трошки вирівнялося: ми довг...

Цієї зими і цієї ночі, В нуль кіловатт і в нуль кілогерц, Ніхто не залишить без світла - очі. Ніхто не позбавить тепла - серце. 12 січня 2026. Victor Lukin

Звичайна середа. Починається сьома година вимкнення електроенергії. В будинку навпроти тьмяніють вікна: роздряджаються найпотужніші лампи. Тільки в деяких ще сяє (там точно є якась зарядна станція) або епілептично блимає гірлянда (в мене теж, вона від паверу та майже невмируща). У вічно працюючій крамниці у дворі (тільки пожежа зупинила її на декілька днів, ані війна, ані, мабуть, ядерка не зачинить то Делві) перестають працювати термінали. Але лампи ще жевріють і за готівку можна придбати собі,...

синоптик розказав мені, що завтра буде сніг та холодно, і так між іншим, супер невимушено, під приспів старичка Бон Джові, порадив купити по акції у Сільпо мандарини, нагадав, що час для свят та розваг, і з телевізійною теплотою сказав бути готовим до сюрпризів та лаж, тепер лежу і думаю про сніг, про калюжі, про теплі носки, які я вже тиждень не можу ні купити, ні з когось зняти, думаю, що бачив клементини у кіоску за рогом, і що, можливо, це останні мандарини у моєму житті, згадую, що в кишені...

Я не кіборг - я вчитель історії. Я багато читав про війни. Тут таких, як я, - тисяч сто. І їм Дуже хочеться бути вільними. Я приїхав туди, де ціляться, Хоч ніхто мене не просив. Я не кіборг - я хлопець із Вінниці. В мене скоро народиться син. Кажуть, кожен тут буде, і був, і є, Хоч соромляться - всі герої. Я ж не кіборг - удома я був водієм І ніколи не чистив зброю. Ми за тих, хто далеко десь там, внизу Божеволіє від напруги. Я не кіборг - я плачу, коли несу Покалічене тіло друга Що нам культи о...

У мене дуже добрі тактичні рукавиці, високої якості. Але будь-які рукавиці в умовах високої вологості через дві-три години вже не спасають від морозу, і руки замерзають до фізичного болю. Бувають такі хвилини, коли ти відчуваєш, що ще мить - і холод виверне тобі пальці суглобами назовні. В одну з таких хвилин у бліндаж впав сонячний промінчик. Я зняв рукавиці, поклав руки під сонце, і воно зігріло мене. Порив вітру вкинув у бліндаж зграйку сніжинок, і вони засяяли, замерехтіли зоряним сріблом у ...

"Вони хочуть нас оскотинити, - каже жінка у тролейбусі, - хочуть, щоби ми раділи, що можемо помитися і поїсти теплого". Я дістаю навушники і вмикаю улюблену музику, бо так бережу свою психіку. Для мене зараз це важливіше, ніж щось комусь довести. Їду додому. Там теж немає електрики і я вкотре радію, що у 2022-му моя тривожність взяла гору, я намалювала собі апокаліптичні сценарії і закупила павербанки, лампи із заряджанням від сонця, ліхтарі, батарейки, генератор, машину дров у камін (і навіть п...

— для мене дуже складно, не грати на піаніно. Так то я маю три музичних освіти, — каже Олексій. Його мама Іра стоїть поруч — Льох, ну розкажи, як ти на 23 поверх підіймаєшся «Льох» соромиться, йому 17 і в цьому віці, якщо ти хлопчик, ти соромишся, бо треба бути супер героєм. — я ненавиджу блекаут, бо я не можу нормально грати і учитись, і ще мене бісить, що не можна приготувати їжу, бо я вегетаріанець — чому?? — Бо я дуже люблю тварин Коли почалась війна, в 2014 му Насті було 5. Все своє життя в...

Stelar " Простіше простого ", 2026