Я не кіборг - я вчитель історії. Я багато читав про війни. Тут таких, як я, - тисяч сто. І їм Дуже хочеться бути вільними. Я приїхав туди, де ціляться, Хоч ніхто мене не просив. Я не кіборг - я хлопець із Вінниці. В мене скоро народиться син. Кажуть, кожен тут буде, і був, і є, Хоч соромляться - всі герої. Я ж не кіборг - удома я був водієм І ніколи не чистив зброю. Ми за тих, хто далеко десь там, внизу Божеволіє від напруги. Я не кіборг - я плачу, коли несу Покалічене тіло друга Що нам культи осіб і чужих богів? Вся країна із дня у день Щиро молиться не за кіборгів- За звичайних своїх людей. Це вірш Тетяни Власової, написаний у буремні дні оборони ДАП, який дуже точно передає людський вимір війни.