Життя зараз багатьма переживається як складне. Очевидно, люди, що живуть в Україні, виснажені. Багато з тих, хто живе не в Україні, теж, просто інакше. Зараз може бути не до розвитку і не до заглиблення. Головною задачею стає освоєння життя таким, як воно є. Ми можемо: — уникати прийняття рішень — відкладати навчання, нові проєкти — сповільнюватись або відступати на крок у тих сферах, де раніше просувались. Але очікування «ефективності і продуктивності» чомусь залишаються старими. Часто можна почути, що «комусь складніше» (це так, але хіба від цього легше?). «Всі інші краще переживають» (по-перше, хто всі? По-друге, якою ціною?). «Це триває довго, можна було б вже пристосуватись» (по-перше, ситуація постійно змінюється, по-друге, те, що це давно триває, не допомагає, а навпаки — хронічний стрес виснажує більше, ніж ситуативний). Ми не можемо швидко будувати нові сенси, коли старі розсипаються. Ми не можемо вимагати від себе стільки ж, як раніше, коли життя змінилось. Нам треба час, щоб відновити контакт з собою і актуальною реальністю. Нам важливо навчитись жити в нових обмеженнях і освоїти нові опори. Бути уважними до свого стану зараз важливіше, ніж намагатись його «перемогти».