Ми дуже схожі. У нас подібні базові потреби: у близькості, безпеці, визнанні. Ми всі переживаємо страх, сором, втрати, радість і надію. Ми дуже різні. Ми маємо неповторні поєднання рис і внутрішньої організації, що робить нас і наш досвід унікальним. Ми можемо зробити для іншого дуже багато. Ми можемо залишатись поряд, підтримувати, бути уважними, витримувати і розділяти почуття. Ми можемо зробити для іншого дуже мало. Ми не можемо прожити життя замість іншої людини, зробити її щасливою, прийняти рішення за неї чи забрати її біль. Ми дуже сильні. Ми здатні багато витримати і справлятись із різними життєвими викликами. Ми досить слабкі. Ми маємо обмеження, потребуємо, виснажуємось і не завжди знаємо, як бути. Ми прагнемо близькості. Ми хочемо бути побаченими, почутими, важливими для когось. Ми прагнемо автономії. Зберігати себе, свої межі, власний ритм і право бути окремими. Ми хочемо змін. Рухатись, розвиватись, здобувати новий досвід. Ми хочемо, щоб нічого не змінювалось. Зберігати стабільність, обирати знайоме, повторюване, мати відчуття ґрунту під ногами. Якщо ми постійно обираємо щось одне — ми обідняємо свій досвід і ризикуємо частиною своїх потреб. Якщо ж дивитись на ці речі як на полюси одного континууму, то можна рухатись різними його точками в залежності від ситуації та необхідності. І таким чином бути набагато більш гнучкими і творчими в своїх життєвих виборах.