Хочу одразу написати, що зараз в мене є вільні місця у терапевтичній практиці. І я запрошую. Бачу, що останнім часом з людьми відбувається... різне, але ось що підтримує — разом часто виходить відтворювати свій баланс. Психотерапія — це не нескінченне проживання тільки того, що болить. Це в першу чергу, відновлення ресурсу, свого задоволення, рецептів підтримки і способів самовираження. Буває, що там, де болить, згодом проростають квіти, хоча це й не обов'язково. Горювання, буває, змінюється полегшенням. Тривога, коли спирається на внутрішні опори і стосунки з іншими, зменшується, і стає такою, яку можна витримати, стає чимось іншим. А жах від швидкості змін історичного масштабу потроху розчиняється у наданні авторства своєму життю як довготривалому творчому проекту. Чи у чомусь іншому, в чому є сенс. Тому приходьте дивитися у себе, знайомитися зі своєю силою і обмеженнями, приходьте дивуватися собі і іншим, і також приходьте не витримувати і не могти, приходьте давати собі відпочити у світі, де культ виснаження супроводжується майже релігійним трепетом. Приходьте обговорювати і проживати своє життя так, щоби згодом воно покращувалося і розношувалося вами ж. Про мене (коротко і майже офіційно): працюю 8 років, акредитована НАГТУ і сертифікована, маю диплом магістра, живу у довготривалих стосунках і виховую (скоріше, балую) кота, живу у Марселі, люблю море і чесні історії. Якщо ви бачили, як я працюю і можете мене рекомендувати, буду дуже цьому рада. Писати сюди @kseniaselina