​Психопати та процес психопатизації: коли співчуття стає слабкістю Світ, у якому ми живемо, дедалі частіше змушує нас ставити запитання: чому жорстокість, байдужість і егоїзм стають нормою? І чи не перетворюємося ми самі — поступово і непомітно — на співучасників цього процесу? Цей матеріал народився з особистого досвіду спостережень і рефлексій після знайомства з низкою художніх та документальних творів, серед яких нещодавні популярні серіали «Мисливець за розумом», "Даммер", «Юнацтво», "Первісна Америка" і книги: "Хижаки. Педофіли, ґвалтівники та інші сексуальні злочинці: хто вони такі, як вони діють і як ми можемо захистити себе та своїх дітей" Анни Солтер; "Соціопат по сусідству" Марти Стаут, художній роман Ґіліян Флінн "Гострі предмети", і, звісно, класика — роман «Володар мух» Вільяма Ґолдінґа. Усі ці твори, на мою думку, так чи інакше занурюють, показують, досліджують тему психопатів і процес психопатизації. Принаймні, так спрацював мій фокус уваги. Хто такий психопат? Психопат — це людина з тяжкими розладами особистості, основними рисами яких є глибокий егоцентризм, відсутність емпатії, маніпулятивність, брехливість, безжальність і нездатність до каяття. Важливо розуміти: психопати не завжди є серійними вбивцями чи ґвалтівниками. Багато з них ніколи не порушують закону, залишаючись в межах соціально прийнятного — і саме тому особливо небезпечні. Психопат може бути чарівним, розумним, успішним. Він уміє зчитувати чужі емоції, хоча не відчуває їх сам — і саме цим користується. Його логіка — це логіка доцільності: якщо щось веде до мети, значить це виправдано («Ціль виправдовує засоби» - оце воно). Зґвалтування, зрада, приниження, насильство — лише інструменти. Усе, що не приносить користі — зайве. Що таке психопатизація? https://www.facebook.com/photo/?fbid=1143706541128419&set=a.475594664606280