Лиходій з Джека О'Коннелла, за всіх до нього симпатій, вийшов украй одномірним – а ось катарсичний виступ Файнса ризикує залишитися в пам'яті найкращим мюзиклом 2026 року; іронічним, енергійним та запальним (у всіх сенсах слова) атракціоном. Саме ж кіно, на мою думку, нагадує інфікованого, обколотого гуманістичним морфіном до овочевого стану. У тому сенсі, що всі діагнози поставлені правильно, але ефективнішої за ту пігулку, що запропонував сам Бойл понад двадцять років тому, франшиза нам більше запропонувати не здатна – хоч й Ґарленд, який у фіналі перетворив «Храм кісток» на ще одну варіацію на «Франкенштайна», як і раніше великий молодець.