Прояснилося

Друзі, вітаю, це ваш старий друг Матвій Коперник, як ви знали це був один з моїх проєктів в якому я зазвичай постив всякі свої, а інколи й чужі, лонгріди про усе на світі що мене турбувало, а з початку повномасштабного вторгнення тут були лише меми раз в декілька місяців. Зараз я перериваю тишу та роблю з цього тг-каналу свій особистий альманах психологічно-екзистенційних роздумів, які мене відвідують під час цього бентежного, але прекрасного життя. Для повноти інформації для тих, хто забув чи в...

​​Я постійно бачу адептів спілкування з чатом джпт, та розумію що люди не можуть усвідомити що їх хвалить, підтримує та валідує залізяка, компуктір. Це не емпатія, це код, алгоритм який налаштован так, щоб ви сприймали цей сурогат як щось справжнє. Сприйняття такої підтримки як чогось цінного та справжнього, ідеалізації такого "контакту" призводить до глибинного самообману. Ви підмінюєте справжнє людське тепло і взаємність симуляцією, створеною для ілюзії комфорту. І чим більше ви дозволяєте соб...

​​Друзі, таку прикольно думку відкрив для себе, а походу здоров'я та ще сім'я це реально головне у вашому житті. Походу здоров'я головна цінність життя, відсутність якого не може потім заповнити ні ваша робота, ні ваші досягнення, ні ваше що завгодно. А ще походу реально різні люди приходять й уходять з вашого життя, роботи змінюються, а сім'я залишається назавжди, теж така думка звісно цікава. Нічого абсолютно не може бути більш цінним за ваше здоров'я та життя, ну нічого, все ще можливо поки у...

​​4 неочевидні джерела енергії для тих, хто виснажився. Дивишся на запітнілі двері душової кабіни вже двадцять хвилин. Гаряча вода ллється літрами. Хочеться, щоб час зупинився і не довелося вибиратися з душного кокона. В голові порожнеча, тіло ламає від невисловлених емоцій. Вся внутрішня енергія знову витекла крізь пальці. Зусилля знов виявилися безглуздими. Завтра знову доведеться приймати рішення і вимикати будильники з особливою ненавистю. Звідки брати сили, якщо довелося віддати все, що мав...

​​Про це мало кажуть, але щире роздратування чи ненависть до дітей/злість або огида лише від одного їх виду - це настільки ненормально, що вам треба хорошенько порефлексувати що стоїть за цим. Який страх чи травма в основі цього. Це не ок і не "ну ми усі різні хтось так сприймає, а хтось інакше", ні, це щось, що вимагає уваги до себе. (ніхто не каже про невихованих дітей які скажено волають посеред ресторану та кидаються хрючевом, це окрема історія та скоріш вона про батьків дитини, а не про неї...

Коли хтось знецінює щось важливе для нас, спочатку ми відчуваємо злість і досаду, а потім починаємо сумніватися: а чи є взагалі чим пишатися й чому радіти? А може ми й справді радіємо херне якійсь? Може нам і справді нема чим похвалитися? І в цей момент потрібно згадати ось що: за бажанням можна знецінити абсолютно все. Якщо людина хоче принизити тебе, вразити - вона абсолютно знайде спосіб це зробити. Неважливо, наскільки круте у тебе досягнення. Знецінити можна все, просто будь-що та будь-кого...

Все життя я був упевнений, що мій улюблений колір - помаранчевий. Але нещодавно я замислився: а чи справді я його люблю? Чи просто відіграю роль людини, яка любить помаранчевий? Адже любити щось і бути людиною, яка любить це щось - речі зовсім різні. Ну, всім же потрібен улюблений колір, у дитинстві без улюбленого кольору ніяк. Я теж хотів собі такий, але ніяк не міг обрати. Тоді-то я і вирішив, що любитиму помаранчевий. Так по життю всім, і собі в тому числі й казав, що люблю помаранчевий. Але ...