​​Про це мало кажуть, але щире роздратування чи ненависть до дітей/злість або огида лише від одного їх виду - це настільки ненормально, що вам треба хорошенько порефлексувати що стоїть за цим. Який страх чи травма в основі цього. Це не ок і не "ну ми усі різні хтось так сприймає, а хтось інакше", ні, це щось, що вимагає уваги до себе. (ніхто не каже про невихованих дітей які скажено волають посеред ресторану та кидаються хрючевом, це окрема історія та скоріш вона про батьків дитини, а не про неї). За такою реакцією на дітей зазвичай лежить щось про вас, про ваш особистий травматичний дитячий досвід, про відчуття втрати контролю, про страх відповідальності, про репродуктивний тиск, про проекції, про витиснуте, про вас, та ніколи не про дитину.