Цікаво, чи справді люди-емпати могли би краще і швидше опанувати навичку активного слухання, яка так потрібна в усному перекладі? Здавалося би, оскільки емпатичні люди краще відчувають емоційний стан співрозмовника, помічають невербальні сигнали і схильні не знецінювати переживання, це наче, полегшить старт в навчанні активного слухання. Втім, тут є парадокс. Бо емпати часто переживають, замість того, щоб слухати, ніби зливаються з емоціями іншого. Або починають рятувати, радити, співчувати (або принаймні відчувають до цього поклик), замість слухати. І врешті можуть перевантажуватися і втрачати фокус. Активне слухання ж вимагає багато дисциплінованості. Потрібна добре розвинена саморегуляція і здатність тримати межі. Треба мати терпіння до пауз і невизначеності (тобто не поспішати з висновками і припущеннями, не гнати "закінчувати речення"). Що треба уснику, якщо ти емпат? - додати структурованості своїй емоційності. - "зламати" рефлекс негайної реакції Наприклад, в послідовному перекладі: перед тим, як вступати, порахуй подумки до 3, подихай, і лише потім починай перекладати. Якщо не формулювати переклад у ці 2-3 секунди, то є великий шанс знизити емоційне збудження. Для тренування, чудово підійде вправа, де прослухавши 2-3 хв розповіді, потрібно перефразувати тільки зміст, без емоцій. не потрібно співчувати, оцінювати чи інтерпретувати (!). І до речі, ми не вимикаємо емпатію, а лише відкладаємо її на потім. #insidetheinterpreting #conferenceinterpreting #уснийпереклад #interpretingisneverboring #нотаткинаполях