🤳🏻 Ходив я по сучасним музеям та багато там бачив, що стають коло якогось полотна і фоткаються собі, або просто піднімають мобілку та й клацають по кнопці. З одного боку і приємно наче, що народ ходить любуватися на культуру, та з іншого якось це геть буденно для них стало - зупинитися в часі тепер не проблема ні для кого (час тепер для мене взагалі заграв новими барвами, як ви замітили). Коли появляється величезна кількість оцих знімків, то пропадає їх цінність. У мій час єдиним способом залишити себе на довгі роки то був тілько портрет. Спеціально замовляли художника для такого дійства, у краще вбрання одягались, готувались. Чоловіки у цирульню ходили, жінки найкращі корали та перстні брали. Не по одній годині позували. Художник дооооовго виводив лиця, мішав фарби, наносив їх на полотно, оформляв та беріг. Творець у кожен мазок свою душу вкладав. Готову картину бувало місяцями чекали як не більше. Одначе й дозволити такі привілеї собі міг мало хто. Якийсь панок, чи крамар багатий міг за життя лиш одним портретом обійтися. Про кріпака і говорити нічого😔. Сьогодні ж хто завгодно собі хоч скільки заманеться фоток зробити може. Лиш немає в них душі художника, НЕМАЄ! Знищили усе мистецтво та й годі!