Буває, ми так старанно ховаємося від болю, що непомітно закриваємося й від самого життя.. Всередині ніби спрацьовує стоп-кран: «Та ні, зі мною це вже було, тому я маю повне право більше так не ризикувати» Так спокійніше, звісно. Бо це береже від нових ран, але й світ навколо робиться тісним та сірим 🌫️ А варто іноді зупинитись і чесно запитати себе: від чого я насправді зараз тікаю? І чи не зависоку ціну плачу за таку «безпеку»? 🌱