Вітаю Вас, любі друзі! Читаючи сьогодні книгу пророка Захарії і у мене промайнула ось яка думка... Зах. 7:5-6: "Скажи всьому народові краю цього і священникам так: Коли ви постилися і плакали п’ятого і сьомого місяця, причому вже сімдесят літ, – чи для Мене ви постилися? Чи для Мене? І коли ви їсте, і коли п’єте, чи не для себе ви їсте, чи не для себе ви п’єте?" Часто ми можемо думати, що наше служіння, чи будь-яка наша діяльність конче потрібна Богу. Та насправді воно потрібно лише нам. Або мотиви нашого серця неправильні і направлені лише на те, щоб потішити наше его, доказати комусь що ми на щось здатні. Чи може навіть самому собі. Та ось що нам каже Святе письмо: Діян. 17:24-25: "Бог, Котрий витворив світ і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе, І не вимагає служіння рук людських, як той, що має якусь потребу, бо Сам дає всім життя і дихання, і все;" Щоб ми не робили, молитва, проповідь, інше служіння в першу чергу воно потрібне нам. Бо щоб ми не робили в першу чергу це змінює нас і наше серце. Та якщо мотиви нашого серця егоїстичні, тобто сконцентровані навколо нас. А саме отримання якоїсь вигоди, або бажання стати значущим в очах інших тоді це служіння непотрібно ані Богові ані людям. Господь звертає нашу увагу, щоб ми могли проаналізувати мотиви свого серця. Для кого, чи чого я це роблю. Ми можемо обманювати себе, думаючи, що ми робимо щось для Бога та насправді це не так. Можна робити велику справу, та якщо мотиви нашого серця егоїстичні, користі від такого служіння буде мало. Нехай Господь очистить наші серця, щоб мотивом нашого служіння завжди була тільки любов до ближнього. Бо саме таке служіння приємне Богові! Чи було таке у вашому житті, щоб Господь вам відкрив, що щось, що ви робили, було з неправильних мотивів? #моїроздуми #служіння #мотиви