Так, бо ми грішні і освячення це процес усього життя. Але ми не маємо із цієї причини дивиться на них скрізь пальці. І маємо запобігати ним. Якщо ми бачимо коли хтось спокушає ближнього ми не можемо байдуже дивиться на це. Ми маємо реагувати. Ісус каже: горе тій людині, через яку спокуси приходять. Павло пише: 1 Кор. 8:13: "Отже, якщо їжа спокушує мого брата, не їстиму м’яса повіки, щоб не спокусити мого брата." Ми всі маємо слідкувати по-перше за собою, щоб не бути спокусою для ближнього. А потім і за іншими, щоб вони не спокушали наших слабших братів та сестер. Саме так ми можемо запобігти спокусам у тілі Христовому - церкві. Тож повертаючись до Мт. 18:1-11, скажу, ми не можемо миритися зі спокусами. На прикладі тіла Христос каже, що треба відірвати від себе частину тіла яка приносить спокусу. Коли ми бачимо такі речі, ми не можемо закрити очі і жити так ніби нічого не сталося. Пр. 24:11-12: "Рятуй тих, кому загрожує смерть! Невже відмовишся від приречених на страту? Невже скажеш: Цього ми не знали? Адже, хіба Той, Хто випробовує серця не знає? Той, Хто охороняє тебе, знає про все. Він відплачує кожній людині за її вчинками." Ми - ти і я, маємо рятувати слабких, коли вони через спокусу приречені на гріх, на смерть! Маємо бути голосом Божим, у цей час! А чи можу я бути спокусою для інших? Звісно можу! Всі ми можемо! Давид, молився так: Пс. 139:23-24: "Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце. Випробуй мене і пізнай мої думки! — подивись, чи не йду я згубною дорогою, і скеруй мене на шлях вічності." Звісно, той хто шукає привід завжди знайде його. Але ми маємо слідкувати за своїм серцем, вперше думаючи про ближнього, а не про самого себе. І нехай нам допоможе в цьому Господь! Амінь! #життяхристиянина #спокуси #тілохриста