Був би Адам щасливий у коханні - не було б історії. Еміль Сьоран "Живучість любові" Видавництво Дух і Літера По ходу єдина достойна книжка, котра в сумні моменти сердечного життя витверезвлює на ура. Типу, чувак, комон, ти не перший і не останній. Запхни свою виключність в свою дупу і радій, що було. І до речі, так було у всіх. Просто не всі пили гідозепам. До факту: Сьоран песиміст і нігіліст. В анамнезі навіть ігри в націоналізм і патріотизм На виході: збірка досить сумних афоризмів. Гірких, гострих, недоречних, але все ж правдивих. "Є речі, які можна пробачити тільки собі: уявіть, як людина рохкає від задоволення - і вам ніколи більше не спаде на думку потиснути їй руку" Хоча хто його буде слухати/читати в моменти накалу шекспірівських пристрастей? Ой, там в нього ще є кусюче про філософію і Діогена))))