Одного разу зустрілися безбожник і мудрець. Безбожник почав говорити мудрецю, що Бога немає і взагалі смішно вірити в те, що хтось створив увесь навколишній світ. Мудрець не став заперечувати безбожнику, лише сказав, що завітає до нього в гості через кілька днів. Через кілька днів мудрець прийшов до дому безбожника. У подарунок він приніс гарну картину. Безбожник був у захваті — ніколи ще йому не доводилося бачити такої досконалої краси. — Яке диво! — вигукнув він. — Чиїй чарівній кисті належить цей шедевр? — Та ніякій, — відповів мудрець. — Лежала в мене в коморі коробка з фарбами, а під нею — чисте полотно. Лежала собі й лежала. А вчора я випадково її зачепив і перекинув. Фарби вилилися просто на полотно — і уявіть собі, таким дивовижним чином розтеклися, що ось ця картина і вийшла! — Та ви жартуєте з мене! — вигукнув безбожник. — Як це — самі вилилися? Такого бути не може! Ви тільки погляньте на це полотно: яка композиція, яка глибина задуму, як детально все прописано... Нізащо не повірю, що тут обійшлося без пензля геніального творця! — Ось бачите, — сказав мудрець, — ви й подумки не допускаєте, що ця картина могла з’явитися сама собою — випадково, без задуму художника й творця. Як же тоді я можу повірити, що це небо над нашою головою, ця трава під ногами, ці дерева, річки, озера, ліси, луки, гори й долини з’явилися випадково — без задуму й волі величного Творця? Записна книжка християнина ✍