Не лише наші вчинки, а й те, чого ми не зробили, стає нашою долею. Це цитата з книги «Рассечение Стоуна» Абрахама Вергезе. Якщо коротко описати сюжет, то це історія двох братів, сіамських близнюків, які народилися зрослими головами і, хоча їх розділили відразу після народження, вони назавжди залишаться єдиним цілим. Але насправді це не лише історія про медичне диво. Це книга про кохання, без якого неможливо жити і яке шукаєш усе життя. Про відданість батьків своїм дітям, про те, що насправді важливе в батьківстві, про те, як це бути хорошою матір’ю чи хорошим батьком. Мені здається, Абрахам дає відповідь на це питання: це про любов, повагу та жагу життя. Вся книга - це життєвий шлях одного з братів. Історія починається в Ефіопії і там же закінчується, але їхня дорога пролягатиме через Індію, Великобританію та США. Це книга про те, як бути ауслендером, відчувати себе чужим навіть там, де ти готовий віддати серце і працювати до останніх сил. Про любов до країни, яка, попри твою відданість, так і не приймає тебе по-справжньому. Тут багато медицини. Дуже багато. Вона вплітається в сюжет з перших сторінок і залишається до кінця: операційні сцени, описи інструментів, процедур, діагнозів. Це надає роману особливої глибини й правдивості, але й робить його не для тих, хто воліє уникати таких подробиць. Я попередила. І, можливо, головне. Ця книга залишає після себе відчуття, ніби ти прожив чиєсь ціле життя: з усіма його втратами, радощами, поразками і перемогами. І тепер воно стало частиною твоєї власної історії. Щиро раджу.