Здається, я трохи оглохла на ліве вухо. І якось навіть соромно не оглохнути в сьогоднішньому світі. Неконструктивне відчуття провини, що тягнеться хвостом. Але коли я бачу як білий сніг холодно цілує зимну землю, я відриваюсь від своїх почуттів, я довіряю цій вигадці. Я дозволяю собі відчувати Сніг як глибину, як дзеркало холоду, як криницю часу, як цілунок загадки. Як бік Оленя, який ненадовго приліг. #лиля_чернявская