я відверто втомився від війни говорити про неї писати і думати перебувати з нею в одному приміщенні губити на ній близьких друзів все більше фото усміхнених поряд з тими хто назавжди стихнув все важкішими стають повіки під вантажем жахіттів я ховаю під ними памʼять про мирні дні і спокій про її квіткове плаття про поставу її гонорову і коли виходить впасти у сон глибокий і вже звично тривожний з мішків пролізають спогади заповзають у очі пірнають у мозок торкаються серця і нагадують заради чого варто стерпіти все це і для чого воно досі бʼється 15.02.2024 #олександр_кудь