Зведіть очі догори до безлюдних висот моєї ревності, бо не з душами мені битися за право кохати. Перша кохана його сіроока уквітчана ліліями та сріблом мінливо-рухлива схвильована солоношкіра збирає його подихи як перли і ними вбирає волосся. Друга кохана його чорна від крові та біла від попелу металічний смак у її поцілунків тиха як земля зґвалтована вибухом тримає його на ціпку чекаючи помсти. Третя кохана його хижа й весела тримає його душу поміж своїх стегон і серце світу у пазурах на губах її тисяча брудних слів під язиком її тисяча молитов щоночі він вчиться із нею безсмертю. Четверта кохана його непрошена думка замість тіла в неї - осінній вітер вона підносить йому пити з джерела його спраги мовчазно складає зірки зі словами і пише серед небес гімни переможеним.