Ми всі потребуємо, щоб нас «бачили» й «упізнавали» так, як упізнавали в дитинстві. Нам важливо, щоб нас визначали значущі для нас люди. Ти надійний. Ти неймовірно чиста й щира. А тут ти мені робиш боляче. Ти чесний. А тут мені не вистачає твоєї уваги. Ти щира. Ти найкращий батько. Ти прекрасна людина. Побачити себе можна тільки в дзеркалі — в очах іншого. Нестача віддзеркалення веде до відчуття порожнечі, фрустрації й знецінення — навіть у дорослому віці. Так, так — дорослим це теж необхідно. Якісне, незамутнене дзеркало можливе лише в якісному, здоровому контакті. Я в контакті — і опора, і поживне середовище — для своєї жінки в нашій парі. І в цю гру можна грати тільки вдвох. Тільки. Ну звісно, якщо ми хочемо надійно, безпечно, з любов’ю та змістом. Тобто найважливіше — це контакт. Точніше — його якість. Немає можливості вибудувати якісний контакт із зовнішнім світом — не буде нічого гарного. Ті самі барви життя можливо знайти тільки в собі. Щастя не живе назовні — це неправда. Щастя — це результат непростої внутрішньої роботи. Роботи зі встановлення контакту із самим собою. Для початку. Лише через нього я можу якісно живити, структурувати й укорінювати простір життя з іншим. PS 2 лютого я відкрию для вас реєстрацію на презентацію свого другого воркшопу. Ефір відбудеться 8 лютого о 12:00 у прямому ефірі. Участь безкоштовна, але лише за реєстрацією. Буду говорити про те що буде на воркшопі. Про контакт. Не про “спілкування”, а про справжню зустріч. І про напругу — не як проблему, яку треба прибрати, а як необхідну умову будь-якої близькості. Приходьте. Посилання на реєстрацію дам 2.02.