Якщо рай і пекло існують, то я без вагань беру квиток у пекло. Бо там не буде нудних людей, які смиренно дивляться в підлогу й бояться сказати зайве слово. Там будуть зірки, коміки, письменники, які знали, як жити на повну, і не вбивали вечір проповідями. Ми будемо пити, сміятися й жартувати так голосно, що ангели почервоніють. А рай? Це клуб для тих, хто ніколи не ризикував, але завжди молився вчасно. Там бідні, монахи та апостоли вишикуються в чергу до арфи. Вічно. Без сарказму, без вина, без вечірок. Дякую, але я краще оберу бути у компанії грішників, які хоч відчули, що жили життя Ненавиджу снобів