Лідерство та ухвалення рішень в умовах невизначеності, або чому може бізнес навчитись у війська Офіцерам на полі бою доводиться ухвалювати рішення в специфічних умовах – коли бракує інформації, часу, ресурсів. Крім того, ти стикаєшся з ворогом, який хоче твоєї поразки. Зазвичай самої інтуїції та таланту недостатньо, щоб спланувати операцію, передбачити ризики та запобігти втратам. Для цього в армій більшості країн НАТО, а з недавнього часу і в деяких підрозділах ЗСУ використовують військовий процес ухвалення рішень (ВПУР), він же Military Decision Making Process в США або Сombat Estimate в Великі Британії, для планування операцій на рівні батальйону і вище. Для менших підрозділів (рота, взвод) є спрощений одноосібний процес, Процедури планування бою (ППБ) або Troop Leading Procedure. Ці процедури – це 7-8 чітко визначених кроків, які в свою чергу поділені на три блоки. Блок перший – це усвідомлення завдання. Для цього є конкретні алгоритми: за якими категоріями аналізувати замисел твого командира, на які чинники звернути увагу, розглядаючи місцевість та погоду, як категоризувати місцеве населення та інші цивільні чинники, які ризики взяти до уваги, з яким противником ми маємо справу та яким буде його найімовірніший та найнебезпечніший варіант дій. Блок другий – це власне планування. Зазвичай командир визначає декілька різних варіантів власних дій, і різні групи офіцерів штабу опрацьовують кожен з них. Після цього кожен аналізується і перевіряється методом «бойової гри», або wargaming, коли немов у шахах, ви розігруєте кожен варіант. Один з способів додати елементу «долі» та непевності є використання грального кубіка, щоб визначити успішність або втрат під час кожної дії. На основі цих розіграшів формується фінальний план, для якого теж є конкретні вимоги по оформленню – як синхронізувати дії різних підрозділів, як позначити на карті і в розрахунку часу моменти, коли командиру доводитиметься ухвалювати певні рішення. Нарешті, останній етап – це доведення бойового наказу командирам підрозділів, які далі виконуватимуть завдання. Це теж окрема навичка: як використати візуальні та технічні засоби, макети, схеми, графіки для кращого усвідомлення завдання, як перевірити засвоєння інформації тощо. Цікаво, що для кожного етапу є дуже чіткі алгоритми, форми та екселівські таблиці. Спершу це схоже на обмежену та закриту систему, але з кожним разом, проходячи процес навчання та власне планування, стає зрозуміліше, як відкривається простір для творчості завдяки цим зовнішнім обмеженням та правилам. І найцікавіше – як складно відділити процес усвідомлення та аналізу від власне планування. Адже дуже часто ми робимо аналіз вже уявляючи, що саме ми хочемо зробити – і підганяємо результати аналізу під бажану картину світу. В наступних дописах ділитимуся іншими спостереженнями за специфікою та основами військового лідерства. Зокрема, поговоримо про роль децентралізованого командування та управління (концепцію Mission Command), про складнощі проведення Аналізу проведених дій (After Action Review) та інші цікаві (на мою думку) речі. Не переключайтесь! До речі, ось як виглядає процес планування бою на рівні командира роти (навчальне відео управління підготовки командування Сил Територіальної Оборони)