"Ядерне стримування та стратегічна стабільність завжди ґрунтувалися на фундаментальних припущеннях щодо природи людської психології, які є щонайменше сумнівними, а в гіршому випадку — емпірично хибними. Раціональність, наприклад, є одним із таких переконань, що має незначне або принаймні обмежене підґрунтя в реальності. І все ж уся доля планети, по суті, залежить від нашої колективної ілюзії, що ключові актори, якими б егоїстичними чи нарцисичними вони не були, залишаються фундаментально раціональними та прагнуть зберегти свої держави і, що ще важливіше для персоналістських лідерів, власні життя. Як і більшість когнітивних упереджень, це уявлення здебільшого є точним у більшості випадків. Однак інколи, як-от у випадку смертника, припущення, що люди цінують своє життя вище за свої ідеали, може виявитися хибним. Іншими словами, саме поняття раціональності містить системні емпіричні вади, які породжують передбачувані викривлення у процесі ухвалення рішень і можуть підривати самі основи стабільності та стримування. Багато з цих упереджень лише посилюються із використанням новітніх технологій, таких як штучний інтелект, оскільки такі моделі, створені на основі людських даних, часто підсилюють людські упередження — як це вже спостерігалося у випадках сексистського та мізогінного контенту." The Influence of Psychological Factors in the Search for Strategic Stability