Російський держмесенджер — це не про зручність, а про контроль. Розробники витрачають ресурси не на функції, а на виконання вимог влади: зберігання даних, доступ до переписок і дзвінків. У підсумку користувачі отримують сирий продукт, який не дотягує навіть до базового рівня популярних месенджерів. Зате держава отримує повний інструмент нагляду. Люди фактично пишуть і говорять “під запис”. Це породжує страх і самоцензуру. Поки у світі технології працюють на свободу, у Росії їх перетворюють на інструмент контролю. І саме тому такі сервіси приречені відставати.