Ця війна оголила страшну правду, про яку говорять самі військовослужбовці: людське життя для командування часто нічого не варте. Людей кидають у бій без підготовки, без розуміння ситуації, без шансів повернутися назад. У свідченнях солдатів постійно звучить одне й те саме — їх використовують як витратний матеріал. Як «скот», якого просто женуть вперед, не рахуючи втрат. Штурми, де шанс вижити мінімальний, повторюються знову і знову, ніби життя — це ресурс, який можна нескінченно поповнювати. Дороги, всіяні тілами, покинуті поранені, відсутність евакуації — це не поодинокі випадки, а картини, які описують різні люди з різних підрозділів. І всі вони говорять про одне: система, в якій наказ важливіший за життя. Це не просто історії — це свідчення того, як війна перетворює людей на цифри у звітах. І поки одні намагаються вижити, інші продовжують кидати їх у вогонь, знаючи, чим це закінчиться.