​​Мій перший після звільнення з війська досвід цивільної роботи тривав 5 днів, а потім я звільнився. Це було лише 5 днів, але я багато що зрозумів про себе. Перше. Зовсім незрозуміло про що спілкуватися з цивільними. Взагалі незрозуміло. Не маю нічого проти цивільних, але і про що з ними спілкуватися не знаю. Сиджу в офісі за ноутбуком і розумію, що я зовсім не у своїй тарілці. Наче навколо мене іноземці, які спілкуються на невідомій мені мові. Друге. Скоріш за все, я вже ніколи не буду займатися медійкою. Цікаво те, що десь у травні я маю отримати диплом по фаху "реклама і зв'язки з громадськістю". Дивно, але те ж саме вже було у моєму житті, ще давно на росії, коли я отримав диплом юриста, розуміючи при цьому, що це ніколи не буде моєю професією. Третє. Задоволення від роботи найцінніше за гроші. Я відверто кайфував від того, чим займався в армії. Коли після поранення я почав працювати на штабі, мені ставало нудно, але були дні, коли під час мого чергування помирало по декілька росіян і тоді я заступав на чергування з задоволенням. Я розумію, що в цивільному житті важко знайти роботу, яка пов'язана зі смертю росіян, але цього треба прагнути. Четверте. Цивільна діяльність не має цінності. Після трьох років служби є тверда впевненість у тому, що те, що відбувається на війні це найважливіше за все, а цивільна робота це безглузда втрата часу. І саме головне, що це не просто внутрішне відчуття це об'єктивна реальність. З урахуванням великої нестачі кадрів у війську і величезної потреби в людях, дуже важко знайти цивільну професію, яка буде мати таку ж вагу, з точки зору її користі. Кожен солдат, який, умовно кажучи, крутить гайки на колесах десь у тилу, має більшу цінність ніж людина, яка створює контент для соцмереж у Києві. Коли я звільнився з армії я розмірковував над тим, що, ймовірно, я вирішу питання, які критично необхідні для моєї родини, а потім повернусь до армії. Я думав про це, але сумнівався. Зараз я впевнений у тому, що саме так і треба робити. Коли я дивлюся на своє найближче майбутнє, як на час, який треба витратити на свою підготовку до повернення на службу, мені стає значно краще. Тут у цивільному житті мені треба закласти фундамент майбутньої безпеки своєї родини, а потім можна і треба повертатися до війська. Немає нічого більш важливого і не буде. І саме до цього мені треба прямувати.