​​Скоро буде вже 2 місяці, як я звільнився з армії і я відчуваю, як сильно змінюється моє мислення. Війна залишилась десь там далеко. Вона майже не відчувається. Війна це більше не нескінченна низка подій, не послідовність задач, які треба виконувати день у день. Раніше новини з війни були інформацією про події на певній позиції з певними людьми. Це новини про людей, у яких є імена, це новини про місця, які ти знаєш, або знайомий з ними. Це конкретні люди і їх долі. Новини про події у іншому батальйоні це вже щось далеке, те, що не стосується тебе безпосередньо. Зараз ніякі новини з війська не стосуються мене безпосередньо. Будь то смерть невідомої мені людини чи знищення цілого підрозділу - все це десь далеко, у невідомості. Тепер новини з війни це інформація про окупацію чи звільнення цілих сіл на місці, або невеликих точок на карті Діпстейт, якщо дивитися на них сідячи у мирному Києві. Невідомо скільки кілометрів пройшов пішки невідомий солдат, невідомо скільки боєприпасів було витрачено, невідомо скільки споруд було знищено, невідомо скільки незнайомих людей загинуло у боях за невідомий населений пункт. Війна більше не є чимось реальним, війна більше не є чимось, у чому ти приймаєш безпосередню участь. Війна - це десь там, це щось далеке, невідоме, незрозуміле. У цьому не було би нічого страшного, якби не одне але. Разом з відчуттям реальності подій, зникло відчуття небезпеки. Небезпека насправді нікуди не зникла, вона більш ніж реальна, але вона більше не відчувається. Як можна відчувати небезпеку у мирному Києві, коли ти мешкаєш у теплому будинку, ходиш за продуктами у магазин через дорогу, а події на війні це літери та картинки у телефоні в руці? Нічого не загрожує ані тобі, ані твоїй родині. Вибухи снарядів, дратуючий писк ФПВ-дрона, постріли вогнепальної зброї - їх не чутно навколо, вони залишились десь за сотню кілометрів, але вони не зникли. Вони все ще є і вони все ще небезпечні. Просто зараз ця небезпека - проблема виключно тих людей, які залишились там, поки я знаходжусь вдома, у Києві. Колись давно, під час відпустки, я зрозумів, що люди в мирних містах зовсім відірвані від реальності. Невже і я відірвався?