​​Я пам'ятаю, як і коли у мене з'явилися перші думки про те, що можна звільнитися з армії. Це було на КП батальйону, де я виконував на той час задачі. Я пам'ятаю, як я розмірковував над цим. Я розглядав цю ідею з різних сторін, оцінював плюси та мінуси. Я радився з дружиною та побратимами. А потім пішов. Сумніви щодо мого рішення мучили мене, як до звільнення, так і після. Чи правильно я зробив? Вони розвіялися лише через деякий час, після того, як народилася Марго та ми з Катею почали опановувати навички новоспечених батьків. Очікування пологів, пологи та перші тижні після них це досить цікаві, але не легкі події. Зараз я можу впевнено сказати, що задоволений тим, що звільнився саме у цей час. Можна нескінченно розмірковувати про плюси та мінуси, мучити себе сумнівами та відчуттям провини, але у мого рішення є досить вагомий плюс - воно було своєчасним. Я звільнився напередодні пологів, я був разом з Катею під час пологів, я допомагав та підтримував її після них та продовжую робити це зараз. Кажучи чесно, я не дуже розумію, як справляються матусі, які народжують поки їх чоловіки на війні. Батьківство це не простий та дуже відповідальний процес. Я не розумію, як жінки справляються самостійно, навіть у тих випадках коли чоловік поруч, але зайнятий роботою. Я був з Катею на пологах та був поруч кожного дня цілодобово протягом першого місяця і це були дуже чудові часи. Але треба рухатись далі, працювати і тепер я бачу свою родину лише вечорами, так як і тисячі інших чоловіків.