Silly tired playful me повертається до вас з статтею на почитати і відео 🔝на споглядати. А ось цю частину не читайте, поки не прочитаєте статтю: тут буде про мій шлях інтеграції знань, а також особисте про зону росту. Мій спосіб інтегрувати здобуток знання в життя — це ділитись цим знанням з вами, і з тими, хто зі мною працює і цікавиться схожими темами. Довкола цієї статті ми на занятті розбудували годинну розмову, з прикладами з ютуба, який я дивилась напередодні, про те, як вчені за допомогою ШІ зробили огого який прорив у галузі антибіотиків. Тобто, бачите? Я дивлюсь для себе різний цікавий контент, занотовую теж, іноді одразу надсилаю як матеріал на обговорення, але загалом це скоріш шлях збагачення пасивного, який вже потім використовую в бесідах на уроках. Я обожнюю Dogme approach у навчанні, бо він про свободу тем, про можливість розмовляти про те, що турбує тут і зараз, шукати шляхи досягнення сьогоднішніх задач, а цікавість як черта мого характера знаходить підтримку і позитивне підкріплення. Тому я знаю так багато, тому я не втомлююсь від розмовних сесій і не боюсь непередбачуваності, я ніколи не буду наполягати на праці з нецікавим підручником через страх, що без цього я не дам людині достатньо. Є і мінуси: через оцю шалену цікавість я маю проблему піти у відпустку, і через неї, коли я закінчила активну роботу на день, мені не хочеться робити роботу довкола бізнеса. Я знаю, що треба працювати work ON the business instead of IN the business only, і це моя зона роста. Скажіть, чи було вам цікаво? Як вам стаття? Чи буває у вас FOMO, коли здається, що світ скаче вперед гігантськими стрибками, а ти одненький нікому непотрібний не встигаєш еволюціонувати? Боретесь чи приймаєте?