Коли людина втрачая своє покликання, - вона стає слабкою чи агресивною… Історії Божих людей, на шляху до покликання, дуже схожі. Є моменти долин чи падінь. Коли Адам згрішив, він намагався втекти від Бога і став обвинувачем. Коли Аврам підставив Сару, він став боягузом і ошуканцем. Коли Яків вирвав первородство лукавством, він хитрістю прокладав собі шлях. Мойсей утік із місця покликання через вбивство. Коли Йона відмовився проповідувати в Ніневії, страх кинув його в океан, щоб втекти від Господньої присутності. І став боягузом. Коли Давид залишив своє покликання, він перетворився на блудника та вбивцю свого друга. Коли Петро зрікся Христа, він боявся подивитися Йому в обличчя. І втік із місця «смерті» для своїх страхів, ставши зрадником. Чи є щось набагато гірше в покликанні, ніж помилка? Це страх, що йде слідом за помилками. У страху не тільки немає кохання, але там народжується плід від «насіння наклепника та вбивці». У лукавого завжди один почерк історія людства. Він чекає, причаївшись у кущах, коли ти ослабнеш чи помилишся. І в цей момент він накинеться на тебе, щоб розтоптати покликання та прицвяхувати табличку «грішний». І в нього завжди під рукою є ті, хто з великим задоволенням займеться тим, хто впав. Або підготують шлях до падіння. Наклепник, як стерв'ятник, чекає, щоб покликаний зазнав невдачі або ослаб. Потім, лукавий буде використовувати всю брехню пекла, щоб змусити повірити покликанного в те, що Бог надто святий, а ти надто грішний і недостойний. І ти ніколи не піднімешся вище за свої невдачі. Наклепник знайде в твоїй історії життя «темні плями», щоб тебе тикати носом у них, доводячи, що ти не здатний змінитися. Він збере команду «наклепників братів», і дасть їм завдання кричати «розіпни», зриваючи одяг покликання. Якби Мойсей, або Яків, або Давид здалися після помилки, ми більше ніколи не змогли б почути про цих чоловіків. І все ж Мойсей знову повстав і став одним із найбільших героїв Бога. Яків, визнавши гріх, возз'єднався з братом, якого він обдурив, і досяг нових висот та перемог. Давид побіг до Божого дому, знайшов прощення і мир, і повернувся у свій зоряний час. Іона зробив те, що він відмовився зробити раніше, і привів до покаяння все місто. Петро, ​​підвівшись із попелу, привів церкву до П'ятидесятниці. Господь переміг у долях цих людей. І в Нього завжди в команді є ті, хто закриє слабкості, і волатиме до Божого покликання в людині, кажучи: Піднімайся! Ти потрібний Господу! 🫵🏼