Цопнула цю книжку колись в супермаркеті, бо вона була на розпродажу, вона про книжки і з рудою дівчиною на обкладинці. Все банально)) Нічого особливого не очікувала, і справді нічого особливого в ній немає. Проте я залишу її в своїй бібліотеці, бо це буквально «Тед Лассо» на мінімалках. З мінусів - всі герої дуже схожі один на одного, вони навіть лексику одну й ту саму використовують - і ти розумієш, що це скоріш за все сама авторка. Ніколи не повірю, що 60-річний старий буде цитувати Гарі Поттера в останньому листі, ну камон. Але мені сподобався цей «персонаж з персонажів» — іронічній(-на) міленіал(ка)-інтроверт(ка), що любить котів, авокадо, книжки та серіал «Друзі» - тож хай буде. Важко зараз з емпатією ставитись до героїні, яка тривожиться через спілкування з незнайомцями або побачення, бо вона вся з себе інтроверт. Але це вже скоріш моя травмованість і сподіваюсь тимчасова зверхність до проблем тих, у кого балістика над головою не літає. З плюсів — книжка дуже тепла, в ній немає поганих героїв. Навіть умовні злодії показують свої найкращі якості. Майже всі діалоги просякнуті іронією, і сторинка десята, двадцята — і ти поступово вже трошки їх полюбив. Ще й книжкових клубів, дивакуватих 10-річок, Лос-Анджелісу і котів тут вистачає. Післясмак дуже приємний, я абсолютно не жалкую про ці 3 дні, які провела з книжкою, не напружуючись.