😞 ВПО — вигнані та знедолені, 2/2 З усіма цими бідами він стикається, по суті, у повній самотності. І в такій же самотності він опиниться на вулиці в разі чого. 😎 При цьому з самого раннього віку ми чітко бачимо, що єдині, хто може дозволити собі не боятися голоду і холоду, хто заслужив статус «шанованих людей» — ті, хто заробив особисте багатство. Усі ж інші собі такого дозволити не можуть, а значить, заслуговують лише на презирство за свою «лінь». 🥵 Цілком закономірно, що робітник намагається всіма правдами й неправдами вигризти собі найбільшу добавку до мізерної зарплати: понаднормовою роботою, особливою повагою до свого «гідного» керівника — головне, не вимагати занадто багато, а інколи не гребувати й принизитися. Адже хто такий порівняно з ним цей жебрак-трудівник, який його прибутком і забезпечує? 🫵 А коли навіть таке перестане допомагати, нелегка доля чим далі, тим сильніше буде штовхати працівника піти по головах своїх колег. Так, він разом з ними працює, разом з ними пройшов через вогонь і воду, але в підсумку вони, як і він сам, не заслуговують на людське ставлення за свою «лінь». 😡 Йому — переповненому ненавистю до себе та оточуючих, почуттям безвиході та страхом за завтрашній день — тільки дай на комусь виместити свою злість. І ВПО для цього ідеально підходять. Адже вони в ще більш безвихідному становищі: у них навіть свого дому немає, і за них ніхто не заступиться — ні співгромадяни, ні керівники. А приводів доколупатися — просто безліч. 🤝 Співчуття, довіра, «єдність»? Звідки їм взятися? Тут, буває, колег по роботі обливають брудом, щоб домогтися мізерної подачки. То про що говорити, коли мова заходить про якихось чужинців зі сходу, півдня чи центру? 🤕 Нехай самі влаштовуються, або їдуть назад, якщо щось не подобається, а ще краще — відразу на фронт відбивати рідні землі. Те саме стосується й заможніших робітників, зокрема тих, у кого є квартира під оренду, яка їх частково забезпечує. Хоча, здавалося б, бідняками їх точно не назвеш — вони, начебто, приєдналися до тих самих «шанованих» людей, і в них є чим поділитися. 😈 Тільки ось це ж означає, що їхні товариші по нещастю, яким пощастило менше — не рівня їм. Отже, їм не треба допомагати — їх треба зневажати за їхню «лінь». При цьому скільки б коштів трудящий не назбирав — його боротьба за їх збереження та примноження не закінчиться. 😨 Адже він ніколи не зможе повністю захистити себе від падіння на соціальне дно, доки буде лише конкурентом такого ж, як він, на біржі праці. Останній же точно так само не проти потопити потенційного колегу заради власного благополуччя. Єдиний вихід — всім разом боротися, щоб знищити суспільний устрій, який змушує нас брати участь у цій нескінченній гонці. 🤝 Лише коли спільна праця всього суспільства приноситиме користь самому суспільству, а не купці товстосумів — тоді вона приноситиме користь кожному його члену, який тепер зможе поступово опановувати все його передове надбання та активно залучатися до його життя. Тоді остаточно зникне потреба простому народу гризти один одному горлянки за особисте збагачення, адже більше ніхто не буде залишений зі своїми бідами сам на сам. 😔 Інакше ж нам доведеться, як і зараз, самотужки відчайдушно боротися за життя, потопати у презирстві до себе, таких же бідних і ще бідніших, щоб провести між останніми і собою максимально чітку межу, тим самим хоча б подумки відгородивши себе від їхньої незавидної долі. Допоки це буде тривати і у співгромадян не буде особливого бажання допомогти, може, варто звернутися до чиновників, які так люблять патякати про «єдність›, і як вони 24/7 працюють, аби забезпечити ВПО комфортне життя? 🚩 Революційний союз