Сьогодні у Синяку відбувся Екуменічний симпозіум на якому було представлено учасників з різних конфесій міст і навіть країн. Мова йшла про єдність тіла Господа нашого Ісуса Христа — Церкви. Надзвичайно надихаюча подія. Мене Підбадьорило те, що цей екуменічний рух бере початок від складних часів другої світової війни у зруйнованій Європі. Що плекає надію на те, що і в наш час в Україні ми можемо прийти до єдності через складні обставини. До єдності через любов. Сьогодні досліджуючи історичні події які призвели до розділення Церкви починаючи з давніх часів, ми усвідомлюємо, що до розділення приводить страх, страх за себе страх за близьких, свою церкву. У цьому роздумі все голосніше звучать слова апостола Івана: «Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові.» Було запропоновано подумати над заповіддю любить ближнього як самого себе. Чи можемо ми перефразувати любити церкву ближнього, як свою.