Окутав землю простирадлом. накрившись снігом ліс дріма А скрізь потрощіні дерева по ньому тихо смерть гуля. І продирає лютий холод протисолонь людські життя . і час ні кого не лікує з кісток що миті плоть здира. І все миттєво зупиняє , повторюючи одну мить. Коли дух тіло покидає , життя вогонь тут не горить. І змінюються пори року, перемітая небуття. І як раніше вже не буде ,назад немає вороття Надії свічка виграє ,як з вітром попіл рознесе. і хтось тебе ще так чекає і ти не знаєш, чи знайде? Алексей Юков https://youtu.be/Y3VgJCAWSDs?si=QGolkASmbVLpuDul