Португальський Шиндлер 6 березня відзначається Європейський день Праведників народів світу, який вшановує людей, що в роки Другої світової рятували євреїв від Голокосту. Офіційно праведниками визнані понад 2700 українців. У списку праведників є 3 португальці. Два з них є однофамільцями, але не родичам. Це Жузе Бріту Мендеш, який разом з дружиною переховував у Франції, єврейську дитину, а також Арістідеш де Соуза Мендеш. Він у роки війни врятував близько 30 000 людей, третина з яких були євреями. За це Мендеша часто називають “португальським Шиндлером” на честь знаменитого завдяки фільму Стівена Спілберга праведника. Арістідеш Мендеш був кадровим португальським дипломатом і працював консулом Республіки у Бордо. В його житті було чимало скандалів і взагалі - він був прихильником Салазара. Але також був людиною з добрим серцем. На початку Другої світової Франція зазнала швидкої поразки й була окупована нацистами. Португалія ж, хоч і симпатизувала їм (але без фанатизму), залишилась нейтральною. Через це до країни потяглися сотні тисяч біженців. Але потрапити туди було не просто - була необхідна віза. Їх видавали у Консульстві в Бордо. Ремарк у романі Ніч в Лісабоні описує ці події й згадує консульство зневажливо, критикуючи тамтешні абсурд і бюрократію. А в цей самий час консул Мендеш рятував людей. Попри вказівку керівництва з Лісабону не давати дозволи на в’їзд до країни біженцям без громадянства. Заборона ставила тисячі людей у безвихідь - їм не лишалося нічого як чекати нацистів, а це була вірна смерть. Спершу дипломат виконував вказівку і писав листи до Лісабону з проханням про дозволи, але щоразу отримував заборони. Навіть, коли благав зробити виключення для родини польського раввіна з 5 маленькими дітьми. Добре серце чоловіка не могло це витримати. Він бачив страждання людей, намагався втішати їх, навіть розмістив деяких у власній квартирі. Але цього було недостатньо. Чергову відмову він отримав 13 червня 1940, наступного дня португалець вирішив піти проти правил і почав видавати єврейським біженцям документи, які дозволяли в’їзд до Португалії. Робив це він не сам - допомагали двоє синів (всього у нього було 14 дітей), дружина та раввін Крюгер. Разом вони створили цілий конвейєр видачі віз без довгого розгляду та бюрократії (і все це руками, без жодної діджиталізації як у нинішньої AIMA). Рятували не лише євреїв, але й інших біженців. Мендеш особисто їздив на кордон, щоб врятувати тих, кого затримали прикордонники. Португальський владі знадобився тиждень, щоб зрозуміти, що щось не так. 22 червня сам Салазар надіслав Мендешу телеграму з наказом припинити видачу віз, а також направив для розслідування португальського посла в Іспанії. Той відсторонив консула і скасував вже видані ним візи. Через це близько 10 тисяч людей не змогли врятуватися - більша їх частина потрапила до концтаборів. 24 червня Салазар відкликав Мендеша до Португалії. Дипломат втратив роботу і кар’єру. Йому не призначили пенсію, старі друзі відвернулися, його маєток занепав і сам він був визнаний банкротом. Уряд Ізраїля допомагав родині героя, але сам на той час не мав достатньо коштів, тому останні роки життя пана Арістідеша стали великим випробуванням. У 1945 Мендеш пережив інсульт, від наслідків якого так і не відновився. У 1948 від інфаркту померла дружина, а навесні 1954 після другого інсульту його не стало. У 1966 Мендеш був визнаний праведником народів світу. В Ізраїлі на честь португальця встановлено пам’ятник і висаджено рощу. Героєм на батьківщині він стане лише після своєї смерті. Лише в 1987 син дипломата домігся від уряду Португалії реабілітації батька. Мендеша посмертно нагородили Орденом Свободи, а прем’єр Маріу Суареш вибачився перед родиною героя від імені уряду. На фото: родина Арістідеша Мендеша (1917), список врятованих людей португальською мовою, невідома біженка в Лісабоні, корабель з біженцями, пам’ятник герою в Ізраїлі, мурали на його честь у Касені та Vila Nova de Gaia, знак в пам’ять про жертв Голокосту на Rossio, К