Згідно розяснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що помякшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів». За своєю суттю помякшуючи обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання. Обставин, які помякшують покарання, відповідно до положень ст. 66 КК України, судом не встановлено. Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом також не встановлено. Крім того, суд не приймає до уваги досудову доповідь органу пробації від 30 червня 2023 року, згідно з якої орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінює як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб оцінює як середній. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства у тому числі окремих осіб. Разом з тим, з урахуванням обставин вчинення злочину та даних про особу обвинуваченого у сукупності, суд не погоджується з висновком представника персоналу органу пробації (який носить рекомендаційний характер) про те, що виправлення обвинуваченого зі звільненням від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням можливе з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке згідно з ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином. ОСОБА_7 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Судом враховується інформація щодо окремих рис характеру обвинуваченого, його моральних якостей, як обовязковий елемент доказування обставин, що характеризують особу обвинуваченого, яка міститься в 2 розділі досудової доповіді та свідчить про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, а саме те, що 15.06.2007 Біляєвський районний суд Одеської області визнав винним обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком 2 роки, 26.07.2012 Теплодарський міський суд Одеської області визнав обвинуваченого винним за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком на три роки. Вік першого притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності - 15 років. Отже, ОСОБА_7 вчинив умисний тяжкий військовий злочин за ч. 4 ст. 402 КК України за наявності прямої загрози національній безпеці держави, коли від військовослужбовців особливо вимагається бути високо дисциплінованим та мати високу моральну та патріотичну свідомість, під час дії воєнного стану ухилився від виконання військових обовязків. Разом з цим, після скоєння злочину ОСОБА_7 не усвідомив протиправність та помилковість своїх дій, провину не визнав, не дав критичну оцінку своїй поведінці та не засудив її. З огляду на вищенаведене суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише із застосуванням покарання, повязаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 402 КК України. На підставі вище наведеного, суд вважає неможливим застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. На переконання суду, саме таке покарання у вигляді позбавлення волі буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є д